Ігор Жданов про нове покоління, допінг, безпеку в спорті та інше

Ігор Жданов про нове покоління, допінг, безпеку в спорті та інше
20.07.2016
Міністр молоді та спорту України дав ексклюзивне інтерв'ю УкрІнформу після затвердження європейської Конвенції щодо безпеки на спортивних подіях. Публікуємо найцікавіші уривки з бесіди Ігоря Жданова з журналістами:

- Пане міністре, 3 липня Україна, у числі 13-ти європейських держав, офіційно приєднується до нової конвенції Ради Європи щодо безпеки на футбольних матчах та інших спортивних подіях. У чому полягає ідея цієї конвенції, й яку додану вартість вона принесе нашій країні? 
- До сьогодні діяла стара Європейська конвенція 1985 року, нові положення її доповнюють. Враховуючи те, що умови, в яких відбуваються футбольні та інші спортивні події, змінилися, у Ради Європи виникла ідея оновити конвенцію. Ви бачите, яка сьогодні ситуація. Ми стали свідками насильства, застосування піротехніки тощо. Тому Рада Європи запропонувала позицію з інтеграції заходів безпеки на стадіоні, визначення того, що варто, а чого не можна там робити. Країни, які підпишуть документ, беруть на себе зобов'язання стежити за тим, щоб усі зацікавлені сторони (уряд, поліція, клуби, національні федерації та вболівальники) працювали разом під час організації та проведення футбольних матчів, інфраструктура відповідала всім міжнародним стандартам щодо безпечного та ефективного керування потоками людей, а спортивні арени мали зручний доступ для всіх категорій громадян, включно з дітьми, літніми людьми та інвалідами. Серед іншого передбачено низку заходів для покарання хуліганства під час матчів, які, зокрема, включають заборону на відвідання стадіонів і обмеження виїзду закордон під час проведення міжнародних матчів. 

Нова конвенція підштовхне країни, які підпишуть, а згодом і ратифікують її положення, до більш серйозного ставлення до заходів безпеки на стадіонах і під час футбольних матчів та інших спортивних подій...
zhdanov2.jpg

- ...Ви, як уболівальник, і як людина, що цікавиться спортом не лише за покликом душі, а ще й за родом діяльності, певно знайомі з історією національної збірної Ісландії? Переважна частина її гравців по життю є простими менеджерами, кур'єрами, поштарями, а воротар взагалі працює кліпмейкером.
- Так, знаю. Навіть є такі, хто професійно не займався спортом до певного часу...

- Але в країні на 300 тисяч осіб населення - 75 футбольних клубів і п'ять дивізіонів. Чим може бути корисним досвід «правнуків вікінгів» для нащадків козаків?
- У них ситуація трохи інша. Не так давно ситуація в країні була складною. На острові мали місце демографічні проблеми, великі соціальні виклики, на кшталт наркоманії, алкоголізму, скорочення чисельності мешканців. Ну й умови для життя м'яко кажучи, далекі від райських... Ісландці вирішили розібратися зі своїми проблемами за допомогою розвитку спорту. Зокрема, і футболу. За кілька років вони збудували багато закритих манежів, де можна грати у футбол цілий рік. До того ж, багато ісландців отримали ліцензії тренерів УЄФА для того, щоб тренувати молодь, юнаків та дорослих. Частина з цих тренерів працює у середніх школах, вчителями фізкультури або тренерами. 

Це їм дало змогу створити ефективну систему масового відбору до футболу. А цього року ми всі стали свідками ісландського футбольного дива... Ми разом із президентом ФФУ паном Андрієм Павелком обговорювали цей феномен, ми говорили на цю тему з іншими зацікавленими особами, і дійшли висновку, що в Україні потрібно відновлювати повністю систему масового відбору до дитячих юнацьких спортивних шкіл. Фактично в Україні є дві футбольні академії в широкому розумінні цього слова, у ФК «Шахтар» та ФК «Динамо» (Київ), але ці заклади не покривають усю країну. Тобто десь грає талановита дитина, але її можуть не помітити, і це проблема. Потрібно відновлювати систему масового дитячого спорту і потім відбору з нього до спорту вищих досягнень. І це стосується не лише, скажімо, футболу, а й загалом більш широкого спортивного контексту...

- ...Повернемося до футболу. Чому зараз банкрутують українські футбольні клуби? У чому головна проблема цього явища?
- В економічній кризі, браку коштів. У докризовий період ситуація виглядала по-іншому. Футбольні гравці отримували великі гонорари. Українські клуби могли законкурувати зі світовими клубами. Вони показували рівень. Клуби від цього мали популярність. Навіть українські футболісти заробляли пристойні кошти. Отримувати 1 млн дол. США на рік - це велике випробування, скажу вам, для людини, якій виповнилося 20 років. На мій погляд, це не дуже позитивно впливало на внутрішню атмосферу в командах і клубах. А потім сталася криза. Клуби не могли тримати світовий рівень гонорарів. Багато іноземних легіонерів завершили свою кар'єру в Україні. Брак грошей спричинив банкрутство та закриття футбольних клубів. І це велика біда. Оскільки нам потрібна достатня кількість клубів, щоб проводити повноцінний національний чемпіонат. Зниження до критичного рівня з 10 команд буде катастрофою. Потрібно думати, як проводити чемпіонат...

- Як ви взагалі оцінюєте стан ігрових видів спорту в Україні? 
- На жаль, тут існують проблеми. І з волейболом, і з баскетболом, і з гандболом, і з футболом ми не змогли продемонструвати гідні результати та виправдати наші очікування... По баскетболу, нещодавно на відбірковому турнірі до європейського чемпіонату у Києві наша жіноча збірна виграла у сербок, які є чемпіонами Європи. Тобто результати є. Шукатимемо позитивні речі. Торік ми стали чемпіонами Європи з пляжного футболу. Він буде показовим видом спорту на олімпійських іграх у Бразилії цього літа. Загалом існує розуміння, що з ігровими та командними видами спорту потрібно працювати серйозніше. Але я, як міністр, можу створювати лише сприятливі умови. Головна роль відводиться федераціям та безпосередньо тренерському корпусу.

- Останнім часом світ великого спорту стрясають гучні допінгові скандали. Особливо за участю атлетів нашого північного сусіда. Скажіть відверто, чи розчаровані Ви відсутністю значної частини російських атлетів на Олімпіаді через допінговий скандал?
- Розчарування - це щось емпіричне, емоційне. Я схиляюсь до прагматизму. Моя позиція проста. Вживаєш допінг - відповідай. Скоїв злочин - отримуй ув'язнення. За кожен вчинок потрібно відповідати. Звісно, що можна пожаліти атлетів, які багато готувалися, у тому числі й українських, але всі вони попереджені. Їм чудово відомий перелік заборонених препаратів. Правила гри відомі: вживаєш допінг - неси відповідальність. Те ж саме стосується й росіян. Але в Росії не лише спортсменами потрібно розчаровуватися. Російська ситуація має зовсім іншу природу, відмінну від України та інших країн. Там створено державну систему допінгу спортсменів, яку очолює міністерство спорту РФ. Тому таке відношення до Росії та її спортсменів... Якщо в Україні борються з вживанням допінгу, то у Росії, попри антидопінгову риторику, створена і працює державна система підміни проб, приховування цього системного явища, і так далі. Усе це відображено у ЗМІ та висновках авторитетних міжнародних спортивних організацій.

- А як Ви оцінюєте ефективність національної системи контролю за допінгом?
- Україна підписала міжнародну конвенцію із запобігання вживанню допінгу. Вона ратифікована Верховною Радою України. Це закон України, його потрібно виконувати. В Україні, відповідно до вимог WADA, створено національний антидопінговий центр, у рамках якого діє спеціалізована лабораторія. Оскільки 1 січня 2015 року WADA ухвалила нові антидопінгові правила, ми повинні були переобладнати спеціалізовану лабораторію, що мала акредитацію цього агентства. Це коштувало 5-7 мільйонів євро. Бюджет України, який був затверджений раніше, цих коштів не передбачав, знайти їх у тій ситуації було фактично неможливо. Відтак, Україна не мала можливостей для переобладнання лабораторії, тому торік у жовтні лабораторія втратила акредитацію WADA...

- ...Поговоримо про молодь, які програми розвитку молоді в Україні ви вважаєте на часі і пріоритетними?
- Міністерство підтримує розвиток різноманітних молодіжних програм. Цього року ми маємо бюджет десь на рівні 7 млн грн. Багато українських громадських організацій виступають з різними ініціативами, ми їх підтримуємо. У пріоритетах: громадянська освіта, патріотичне виховання, розвиток спроможності місцевих громад, тобто міністерство не є ініціатором проведення заходів. Як правило організаторами виступають обласні органи влади або громадські організації, які ми підтримуємо.

- Як у цьому контексті ви використовуєте досвід Ради Європи?
- У нас налагоджені тісні та постійні контакти з Радою Європи. Ми на регулярній основі зустрічаємося з генеральним секретарем цієї організації, як у Страсбурзі, так і в Києві. Ми сприяємо нашим неурядовим організаціям залучати європейські гранти для розвитку. Тут у нас абсолютний контакт.

Джерело: УкрІнформ
Читайте також

Відгуки до матеріалу

Авторизуйтесь для того, щоб залишати свої коментарі та голосувати: Авторизація

Реклама

Відео

Завантаження плеєра
Інше відео

Реклама

Facebook